Якось у гостях у друзів я познайомилася з Ігорем. Про kохання з першого погляду я говорити не буду, але те, що взаємна симпатія виникла – факт. Тому, коли наступного дня він подзвонив мені, і запросив до кафе, я відразу ж погодилася. Ми дуже добре провели час, додому я повернулася зачарована хлопцем. Потім він почав доглядати мене, ми почали зустрічатися, а через два місяці я вже переїхала до нього, в його однушку. Переїзд спеціально призначила на суботу, щоб після всіх турбот, наступного дня, могла спати скільки душа забажає. Але не тут було. У неділю, о восьмій ранку, на телефон Ігорю зателефонували. Він вийшов на кухню, потім повернувся, розбудив мене і зі словами:
— Мама хоче поговорити з тобою, — простяг мені слухавку. Спросоння я не дуже зрозуміла, чия мама, яка мама, до чого тут мама? — Привіт Соня! — Звернулася до мене незнайома жінка. — Спиш? Вставай, давай, Ігоряшу час годувати, він голодний! Я ще не прокинувшись, щось пробурчала у відповідь і повернула телефон Ігорю. Подивившись на нього, я зрозуміла, що той вважає накази матері нормальним явищем. А значить, його мама командуватиме мною завжди. Від обурення я прокинулася остаточно, але сварки влаштовувати не стала.
Написала «Ігоряші» перелік товарів, які потрібно куnити, і відправила у магазин. Продукти спеціально підбирала такі, щоби він довше ходив у магазині. Ігор пішов, а я швиденьkо привела себе до ладу, зібрала речі, благо привезла їх небагато, тільки найнеобхідніше, і поїхала до себе додому. Зайшовши до своєї квартири, відключила телефон і завалилася спати. Прокинулася годині о другій. На телефоні було з десяток пропущених дзвінків та повідомлень від Ігоря. Я видалила все, не відповівши. Ігор ще три дні надзвонював мені, але я скидала виклики. Зрештою, зрозумівши, що ідеальної, за мірками його мами дружини з мене не вийде, він залишив свої спроби додзвонитися до мене.